Методична сторінка
















Методична розробка виховного заходу
«Від козаків до воїнів АТО»







                    ЛУЦЕНКО В.О.
         вчитель
Захисту Вітчизни
 Великобаганської
  загальноосвітньої
                   школи І - III ступенів
                                                                                                          Полтавської області



Мета заходу: Виховання любові до Вітчизни.
Обладнання та оформлення: Державний Прапор України; музей, класна кімната (зал) прикрашена  елементами народної символіки; проектор, комп’ютер; записи музики, відеоролики: «Небесна сотня», «Україна прекрасна»; мультимедійна презентація.
Хід заходу:
Ведуча  1.Шановні учні, вчителі ! В цей чудовий  день ми хочемо привітати всіх, хто захищав, захищає і буде захищати нашу рідну землю.
Ведуча  1.У нашого українського народу було славне минуле.
Мову почнемо про героїчну добу наших славних запорізьких козаків.
В сиву-сиву давнину
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
Козаки скликають раду :
- Треба битись без пощади !
Вірні коні рвуться в битву,
Крешуть іскри з-під копита.
За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні та ночі –
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.
І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !
І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.

Пісня «Ой  на  горі та  й  женці жнуть»
Ведуча  2.Служити в козацькому війську в народі вважалось найпочеснішою справою. Та після приєднання України до Московщини права і "вольності" війська запорізького урізались і урізались. А за часів Катерини ІІ взагалі була скасована Запорозька Січ. Останнього гетьмана Петра Калнишевського було заслано у Соловецький монастир. Це сталося 1775 року.
Ведуча  1.Але пам'ять про славне козацтво , його традиції, пам'ять про Січ не вмерла. На теренах нашого краю наприкінці 19 століття зародився січовий стрілецький рух. Ця назва свідчила про його зв'язок з традиціями січового козацтва.
З початком першої світової війни розпочалося формування Легіону січових стрільців на засадах офіційних збройних сил для боротьби з царською Росією, за визволення України.

Ведучий 2. 1921 року долю чотирилітньої війни, яку Росія розв’язала  проти Української Народної Республіки, було вирішено на користь загарбника. Армія УНР опинилася інтернованою за колючим дротом колишніх польських союзників. Однак збройна боротьба ще роками тривала майже на всіх теренах України. Особливо відчайдушний опір російським окупантам чинили повстанці Холодного Яру. На їхньому чорному бойовому прапорі був напис: «Воля України або смерть».
Звучить пісня "Ой у лузі червона калина"
Ой, у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україна - маєш добрий рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Марширують наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми тії ворожі кайдани розіб'ємо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Ой, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали наші добровольці з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Ведуча  2.Під час другої світової війни українці прославили себе як оборонці рідного краю, як патріоти.

В нас клятва єдина і воля єдина.
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!

Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч пломенів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!

Ведуча  1.Сьогодні наша Україна знову в огні. Найкращі сини народу  покликані охороняти її незалежність..
Ведучий 2. Для України настав тяжкий і відповідальний час. Після Майдану, побачивши, що Україна обрала собі європейський шлях, наш «старший брат», відчувши загрозу, що демократія з України перекинеться на Росію, розпочав проти нас війну. Українці зрозуміли, хто у всі віки нас принижував, забрав у нас історичну правду, нищив нашу мову, а зараз хоче забрати і волю, і європейство. Завдяки агресії путінської Росії в українців пробудилося вічне прагнення до волі та незалежності.
Ведучий 1. 23 роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще рік тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій. Ще рік тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.
Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія.
Ведучий 2. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.
Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.
Знову здригнулась земля
Від вибухів, плачу й прокльонів
Знову московська орда
Підлізла до наших кордонів

Вірш
Пробачте, мамо, я не прийду на вечерю,
Не лийте сльози, серце не міцне.
Хтось мусить захищати рідну землю —
Для цього доля вибрала мене.
Не треба, не кидайтеся додолу,
Лиш тільки вірте у щасливі дні.
Моліться, щоб вернувся я додому
Живий, а не у цинковій труні.
Батьку, пробачте, зараз чи ніколи —
Ви ж бачите самі усю біду.
Ми діти України, ми соколи —
У шию гнатимемо ворога орду.
Згадайте, ви ж самі мені казали:
«Країну захищай — вона свята».
Пильнуйте маму, що би там не стало,
І бережіть її — вона у нас одна.
Пробач мені і ти, мій менший брате,
Найближчим часом не зіграємо в м’яча.
Так сталося — я їду воювати.
Сам зрозумій, назад шляху нема.
Тобі ж передаю я естафету:
Будь сильним й бережи сім’ю.
Так важко покидати рідну хату,
А ви ж моліться — я до вас верну.


Повертайся, будь ласка, живим.
Я прошу не багато, й не мало.
Кожен вечір молюсь всім святим
Щоб нещастя тебе не спіткало.
Щоби Янгол закрив от біди,
Над тобою розправивши крила,
І шоб куля лихої орди
Не побачила, не зачепила.
Ясним ранком, та днем дощовим,
Я шепочу у синєє небо:
Повертайся, будь ласка живим,
Батьківщина чекає на тебе.
Вірш
Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне - життя,
України найкращі сини!
 

Іловайський котел
Він тихо говорив й палив багато,
І смуток в погляді, у зморшках все чоло.
Розповідав, як загубив він брата,
А їх у нього триста душ було.
Під Іловайськом, в “коридорі”, всіх поклали…
Хто був поранений, добили, мов шмаття,
Була домовленість, “зелений ” їм давали,
А потім кров’ю вмилась матінка-земля.
Так сталося, що він живим зостався,
Хоч уцілів, але потрапив у полон,
Огидно ворог у лице йому сміявся,
Що підло, низько, розстріляли батальйон.
Рубцем на серці рана гоїтись не буде,
Вона кривавитиме довго, все життя,
Він Іловайськ та побратимів не забуде,
Вони ніколи не підуть у небуття…
Ми також мусимо героїв пам’ятати,
Бо то рубець на тілі нашої землі,
Бо наші воїни пішли нас захищати,
Та найцінніше віддали — життя свої.
Вірш
Без імен
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце - щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких
гірких,
І без імен вони для нас герої.


Пісня «Квітуча Україна»

Кордони не спинять польоту могутнього слова
Хто серцем могутній ні куля ні шабля не вб’є
За нас Батьківщина і рідна нескорена мова
Не треба чужого але й не відпустим своє.

За рідну домівку поклали життя вірні діти,
герої, що завжди залишаться в наших серцях,
за землю, за матір зробили, що мали зробити,
герої не гинуть, герої живуть у піснях.

Своїм героям воздамо по праву
від козаків до воїнів АТО:
усім, хто нашу захищав державу, —
навіки слава, шана і любов

Пісня «Це моя Україна».






План-конспект уроку  № 14
з предмета «Захист Вітчизни», 10-й клас        « -----»20-------р
Зан. 1 (теоретичне)

РОЗДІЛ 5. СТАТУТИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Тема 5.3. Військова дисципліна, засоби її зміцнення Завдання уроку: ознайомити учнів зі значенням війсь­кової дисципліни та засобами її зміцнення; формувати в учнів уміння виконувати елементи стройових прийомів і руху без зброї.
Місце проведення: кабінет захисту Вітчизни, місце для шикування й тренування стройових прийомів. Час: 45 хв.
Навчально-методичне забезпечення: наочні посібники (комплект плакатів), підручник «Захист Вітчизни»; Дис­циплінарний статут ЗС України (ДУ), 2002; Стройовий статут ЗС України, 2002.
ХІД УРОКУ
І.  Вступна частина (до 15 хв)
1.   Прийом рапорту від в.о. ЗКВ, привітання.
2.   Перевірка наявності особового складу. Оголошення теми та завдань уроку.
3.   Стройове тренування. Шикування у дві шеренги. Повороти на місці. Перешикування у похідний стрій. Рух стройовим кроком, повороти під час руху: «Ліво-РУЧ»; «Право-РУЧ» (тренування). Поворот під час руху: «Кроком-РУШ» за розподілами на 4 рахунки (поворот — четвертий). Тренування загалом. Контрольна робота (7 хв)

Варіант № 1
Варіант № 2
1.    Перелічити військові звання
офіцерів ВМС України.
2.    Назвати обов'язки чергового
днювального роти
1.    Перелічити військові звання
офіцерів СВ України.
2.    Перелічити основні приміщення,
які є в казармі
II. Основна частина (27 хв)
1. Військова дисципліна та її значення для бойової готовності підрозділу
Актуалізація мислення учнів
— Чи впливає військова дисципліна на боєготовність військового підрозділу?

Сутність військової дисципліни

Види заохочень
\

Права




командирів щодо
м.---
Дисциплінарний статут ЗС України
—►
Види стягнень
застосування



стягнень





\
Обов'язки військовослужбовців щодо військової дисципліни

Порядок подання і розгляду пропозицій, скарг







Військова дисципліна (ВД) — це бездоганне і неухильне дотримання порядку і правил військовослужбовцями, які установлені статутами і законами України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні кожним війсь­ковослужбовцем військового обов'язку та особистої відповідальності за захист народу України, його свободу і незалежність.
Військова дисципліна має особливе значення. Складна військова тех­ніка також посилює вимоги до дисципліни кожного воїна. Без міцної вій­ськової дисципліни й організованості у мирний час неможливо вирішити такі важливі для становлення Збройних сил завдання, як виховання висо­ких морально-бойових якостей у воїнів і формування у них умінь, знань, навичок, необхідних для захисту держави. Свідомий характер військової дисципліни робить її стійкою, міцною, непохитною. Наполеглива робота над зміцненням дисципліни, уникання розбіжностей у трактуванні вимог законів України, військових статутів — одне з найважливіших завдань командирів і начальників, а також безпосередньо військовослужбовців.
ВД ґрунтується на усвідомленні кожним військовослужбовцем війсь­кового обов'язку та особистої відповідальності за захист Вітчизни.
Військова дисципліна досягається шляхом (ст. З ДС ЗС України):
    виховання високих бойових і морально-психологічних якостей війсь­ковослужбовців;
    особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотриман­ням Військової присяги;
    формування правової культури військовослужбовців;
    поєднання вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їхньої особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, виявом постійної турботи про них (переконання, примус і вплив колективу);
    зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх спра­ведливого ставлення до підлеглих;
    підтримання у частинах (підрозділах) необхідних матеріально-побу­тових умов і статутного порядку;
    своєчасного і повного постачання встановленими видами забезпе­чення;
    чіткої організації бойового навчання.
Військовий підрозділ без високої дисципліни не спроможний виконати бойову задачу або здобути перемогу над противником, який діє організо­вано і чітко. Війська, які не злютовані дисципліною, завжди програвали військові кампанії і несли численні втрати.
За сучасних умов застосування різного озброєння і техніки роль дис­ципліни значно зросла, тому що забезпечити їх взаємодію можуть тільки високодисципліновані виконавці бойових завдань.
Цікавий факт. Під час англо-бурської війни один африканський воїн міг перемогти двох англійських солдат. Взвод англійців і взвод африкан­ців мали нічийний результат. Рота британців долала дві роти бурів. Тобто за рахунок високої дисципліни англійці мали неабияку перевагу.
2. Обов'язки військовослужбовця з дотримання військової дисципліни
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця (ст. 4ДС ЗС України):
    дотримуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів, накази командирів;
    бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;
    дотримуватися правил взаємин між військовослужбовцями, зміцню­вати військове товариство;
    виявляти повагу до командирів й один до одного;
    поводитися з гідністю і чесністю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Коман­дир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів щодо її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
За стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу викону­вати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психо­логічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальни­ків) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відпові­дальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оці­нюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а вико­нанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Право коман­дира — віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого — їх виконувати.
Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Актуалізація мислення учнів
   Чи достатньо військовослужбовцеві сумлінно виконувати обов'язки, яких багато, щоб перемагати у бою?
   Що ще йому потрібно для здобуття перемоги?
3. Заохочення і стягнення
Свідомий характер ВД робить її міцною, стійкою, непохитною. Але не слід забувати і про способи досягнення високої дисциплінованості війсь­ковослужбовців — заохочення і стягнення.
Заохочення як форма визнання успіхів і заслуг є важливим засобом виховання військовослужбовців і зміцнення військової дисципліни. Командирам і начальникам Дисциплінарним статутом Збройних сил України надаються великі права для заохочення воїнів за сумлінне й ретельне ставлення до військової служби, за успіхи в бойовому навчанні. Якщо командир (начальник) вважає, що надані йому права недостатні, він може клопотати про заохочення військовослужбовців, які відзначи­лися, владою старшого командира. За одну й ту саму заслугу військово­службовцеві може бути оголошено лише одне заохочення. Визначаючи вид заохочення, враховують характер заслуг військовослужбовця та його ставлення до служби за попередній час.
Заохочення до рядових солдат (матросів):
    оголошення подяки; надання додаткової відпустки до 5 діб;
    дозвіл на одне додаткове звільнення із розташування військової час­тини;
    нагородження грамотою, дипломом чи цінним подарунком або грошо­вою премією;
    повідомлення батькам або колективу за місцем роботи чи навчання про зразкове виконання ним військового обов'язку;
    нагородження особистою фотокарткою біля Бойового прапора війсь­кової частини;
    нагородження заохочувальними відзнаками Міністра оборони Укра­їни;
    присвоєння військового звання «старший солдат» («старший мат­рос»);
    занесення прізвища до Книги пошани військової частини (корабля);
    скасування раніше накладеного дисциплінарного стягнення. Стягнення для рядових солдат (матросів):
    зауваження; догана; сувора догана;
    позбавлення чергового звільнення з військової частини (корабля);
    призначення поза чергою в наряд на роботу — до 5 нарядів;
    позбавлення військового звання «старший солдат» («старший мат­рос»).
Для рядових, які проходять службу за контрактом, може бути накла­дений арешт з утриманням на гауптвахті до 10 діб.
Стягнення оголошується особисто військовослужбовцю або перед строєм і виконується не пізніше, ніж за місяць. Суворість дисциплінар­ного стягнення збільшується, якщо винний скоював провину неоднора­зово, або брав участь у груповому порушенні військової дисципліни і гро­мадського порядку, або провина була скоєна під час виконання службових обов'язків, бойового чергування, у нетверезому стані, або провина спри­чинила значне порушення порядку. Застосувати заохочення та накласти дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири (розділ З ДС ЗС України). Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири, але відмінити, наприклад, вид стяг­нення молодшого командира старший не має права.
Дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у ви­няткових випадках — не пізніше, ніж за три місяці від дня його накла­дення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця.
III. Заключна частина (3 хв)
1.   Спільне з учнями підбиття підсумків уроку відповідно до поставле­них завдань.
2.   Аргументоване оцінювання відповідей учнів, їхньої активності і дис­циплінованості під час уроку.
3.   Домашнє завдання.
Підручник, конспект уроку. Бути готовими відповісти на питання:
1)   Що таке військова дисципліна? Шляхи її досягнення.
2)   Назвіть обов'язки військовослужбовців з дотримання військової дисципліни.
3)   Опишіть види заохочень до солдата (матроса).
4)   Визначте види стягнень, які можуть бути накладені на солдата (матроса).
4.                Формування в учнів навичок і уміння прощатись з учителем у складі
підрозділу (взводу).


План-конспект № 5
з предмета «Захист Вітчизни», 10-й клас        _______ »______ 20__ р.
Зан. 1 (теоретичне)


РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО (МГП) ПРО ЗАХИСТ ЖЕРТВ ВІЙНИ
Тема 2.2. Особливості ведення воєнних дій з урахуван­ням норм МГП
Завдання уроку: ознайомити учнів з історією розвитку міжнародного гуманітарного права; розкрити особли­вості правового статусу учасників бойових дій та ми­ротворчих військ; охарактеризувати заборонені методи ведення воєнних дій та основні норми МГП; формувати в учнів уміння виконувати елементи стройових прийомів без зброї.
Місце проведення: кабінет захисту Вітчизни.
Час: 45 хв.
Навчально-методичне забезпечення: наочні посібники (комплект плакатів), підручник «Захист Вітчизни», Біла книга ЗС України (2008, 2009).

ХІД УРОКУ
І.   Вступна частина (до 15 хв)
1.   Прийом рапорту від виконуючого обов'язки ЗКВ (за чергою), приві­тання.
2.   Перевірка наявності особового складу. Оголошення теми і завдань уроку.
3.   Стройове тренування. Виконання команд: «Шикуйсь!», «Струнко!», «Вільно!», «Право-РУЧ», «Ліво-РУЧ». Поворот «Кру-ГОМ» за роз­поділами команд («Роби-РАЗ», «Роби-ДВА») і загалом.
4. Перевірка якості засвоєння попереднього матеріалу. Контрольна робота (10 хв).

Варіант 1
Варіант 2
1.   Охарактеризуйте струк-
туру війська Київської Русі
Х-ХП ст.
2.   Розкрийте особливості
тактики ведення бою і види
війська козаків ХУІІ-ХУІІІ ст.
1.   Назвіть види війська
Київської Русі Х-ХШ ст. і їх
озброєння.
2.   Охарактеризуйте війсь-
кову організацію козаків
ХУІІ-ХУІІІ ст.
II. Основна частина (25-27 хв)
1. Історія виникнення і розвитку міжнародного гуманітарного права
МГП, яке називають також правом війни, або правом збройних кон­фліктів, містить ретельно розроблені норми, спрямовані на обмеження наслідків збройного конфлікту.
Появою поняття «міжнародне гуманітарне право» ми зобов'язані швейцарському професорові Жану Пікте. Він із 1946 року був директо­ром Міжнародного ТСомітету Червоного Хреста (МКЧХ) і відповідальним за підготовчу роботу з прийняття в 1949 році чотирьох Женевських кон­венцій про захист жертв війни.
Міжнародне гуманітарне право являє собою триєдине ціле таких галузевих складових, як «Право Женеви», «Право Гааги», і містить всі міжнародні угоди, що стосуються захисту прав людини. При цьому Женевське право, або власне «гуманітарне право», охороняє інтереси вій­ськових, які вийшли зі строю, і осіб, які не беруть участі у бойових діях. А Гаазьке право, або «Право війни», обумовлює права та обов'язки сторін, що воюють під час проведення військових операцій, обмежуючи вибір засобів, що можуть заподіяти збитків.
Взаємозв'язок системи прав людини і гуманітарного права, на думку Жана Пікте, засвідчив можливість їх об'єднання під загальною назвою «право війни» і «права людини»— це дві підгалузі гуманітарного права, дві самостійні правові системи в рамках міжнародного гуманітарного права, що діють за різних умов, захищаючи права людини. Адже «Право війни» прагне до зменшення бідувань людей під час війни, а «права людини» захищають людську особистість від сваволі у вільний час.
Головна увага на відстоюванні прав:
1899 — поранених, хворих, тих, хто зазнав корабельних аварій;
1929 — військовополонених;
1949 — цивільних осіб (у т. ч. жінок, дітей);
1989 — визначення поняття «найманець та його статусу»;
1899,1907 — визначені «правила ведення війни».
2. Збройні сили держав і правовий статус учасників бойових дій
ЗС держави є основою її військової організації, на яку покладено місію захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність країни. Ці задачі можуть виконуватись як у локальному, так і в загально­національному масштабах. Але вони не повинні бути засобом насильства чи знищення цивільного населення.
«Право Гааги» регулює:
а)  права й обов'язки воюючих;
б) обмеження воюючих у виборі засобів і методів завдання шкоди
противникові (засобів і методів ведення війни);
в)       обмеження насильства, не обумовленого воєнною необхідністю.
«Право Женеви», у свою чергу, охороняє в період збройних конфлік-
тів:
а)  поранених і хворих;
б) осіб, які зазнали аварії корабля на морі;
в)  військовополонених, цивільне населення;
г)  іноземців та інших осіб, які не беруть участь у бойових діях.
Правовий статус учасників бойових дій і миротворчих операцій
Будь-який учасник бойових дій, що потрапив до рук противника, вва­жається військовополоненим. У зв'язку з цим вживаються заходи щодо захисту полонених. Але шпигуни і найманці не мають права на статус військовополонених.
Комбатанти — це особи, які входять до складу збройних сил сто­рони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), і мають право брати особисту участь у воєнних діях.
    За комбатантами визнається право застосовувати воєнне насильство;
    до самих комбатантів може застосовуватися воєнне насильство;
    комбатанти, які потрапили під владу супротивної сторони, є військо­вополоненими;
    статус комбатанта не поширюється на найманців.
Відповідно до Женевських конвенцій 1949 р., учасниками бойових дій вважаються:
    особовий склад регулярних збройних сил;
    ополчення і добровольчі загони (ті, що входять, і ті, що не входять до складу регулярних збройних сил);
    особовий склад організованих рухів опору, якщо він відповідає пев­ним умовам.
Найманець — це будь-яка особа, що:
а)  спеціально завербована на місці або за кордоном для участі
у збройному конфлікті;
б) фактично особисто бере участь у воєнних діях;
в)  керується здебільшого бажанням одержати особисту вигоду або
матеріальну винагороду;
г)  не є ані громадянином сторони, яка перебуває в конфлікті, ані
особою, що постійно проживає на території, контрольованій да-
ною стороною;
д) не входить до особового складу збройних сил;
е)  не послана державою, яка не є стороною, що перебуває в конфлік-
ті, для виконання офіційних обов'язків як особа, що входить до
складу її збройних сил.
Найманець не має права на статус комбатанта або військовополоне­ного. Будь-яка особа, яка вербує, використовує, фінансує або навчає най­манців, скоює злочин, як визначено Конвенцією 1989 р.
Також під час військових конфліктів можуть бути добровольці (статус комбатантів), шпигуни, військовополонені, інтерновані.
Існують спеціальні заходи щодо захисту жінок і дітей за умов ведення бойових дій. До журналістів, які знаходяться в небезпечних відряджен­нях, повинні ставитися як до цивільних осіб. Протокол І до Женев­ських Конвенцій 1949 року передбачає: як тільки дозволяють обставини, найпізніше — після закінчення бойових дій, кожна зі сторін, які беруть участь у конфлікті, повинна зайнятися пошуком осіб, оголошених зник­лими безвісти, і подати всі відомості, які цього стосуються, протилежній стороні.
Статус миротворчих військ. Участь Збройних сил України у міжна­родних миротворчих операціях не повинна впливати на загальну боєздат­ність Збройних сил України. Цілі застосування військових підрозділів у міжнародних миротворчих операціях повинні бути чітко визначені, досяжні, забезпечені державою протягом тривалого часу. їх застосування має підтримуватись парламентом та суспільством України.
Активізація мислення учнів
Чому для миротворчих операцій потрібно використовувати най­більш дисципліновані і підготовлені війська? (1-3 учнів)
3. Заборонені методи ведення воєнних дій
 Активізація мислення учнів
Наведіть приклади порушень міжнародного права за часів сього­дення.
У резолюції 1653 (XVI) від 1961 року Генеральна Асамблея заявила, що застосування ядерної і термоядерної зброї є прямим порушенням
Статуту Організації Об'єднаних Націй, завдає «людству і цивілізації в цілому великих страждань і масових руйнувань і... суперечить людя­ності». Будь-яка держава, що застосовує таку зброю, повинна розгляда­тися як така, що діє всупереч законам людяності і чинить злочин проти людства і цивілізації.
Ця резолюція підтверджувалася в 1978,1979 і 1981 роках.
Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, косміч­ному просторі і під водою набрав чинності в 1963 році. У1986 році Асам­блея закликала всі держави, як тільки з'явиться нова зброя масового знищення, негайно розпочинати переговори про її заборону і домагатися мораторію на її розробку.
Генеральна Асамблея не раз рекомендувала державам, які ще не при­єдналися до Протоколу 1925 року про заборону застосування під час ведення воєнних дій газів задушливої дії, отруйних газів і бактеріологіч­них методів ведення війни, приєднатися до нього.
Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про її знищення схва­лена Асамблеєю у 1972 році. Тоді ж вона була відкрита для підписання і набрала чинності у 1975 році.
Також заборонено застосовувати:
        напалмові бомбардування;
        запалювальну зброю;
        зброю, що вражає осколками, які не піддаються виявленню рент­генівськими променями;
        міни* міни-пастки і пристрої, які приводяться в дію за допомогою дис­танційного керування або годинникового механізму;
        психотропну зброю;
        інфразвуковий (для ураження внутрішніх органів людини) і генетич­ний види зброї.
4. Заборонені дії щодо жертв війни
Провести у формі бесіди обговорення таких проблемних питань:
Людська гідність.
Що таке людська гідність? Яке б ви дали визначення цьому поняттю?
Війна.
Які образи постають у вашій уяві, коли ви чуєте слова «війна» або «збройний конфлікт»? Які війни відбуваються зараз у світі? Що ви знаєте про війни минулих років? Що таке війна?
Поняття «ворог».
Як би ви визначили поняття ворог? Чи заслуговує ворог захисту під час збройного конфлікту?
Цивільне населення.
Хто такий мирний житель/цивільна особа? Як необхідно поводитися з цивільним населенням під час збройного конфлікту? Як слід діяти у ситуації, якщо мирний житель постачає зброю ворогу?
Діти.
Чому іноді діти беруть участь у збройних конфліктах? Чи повинен бути встановлений мінімальний вік для тих, хто бере участь у війні? Якщо так, яким він повинен бути? Чому? Чи може бути виправдана участь дитини у бойових діях?
Жінки.
Чи можуть жінки безпосередньо брати участь у бою? Яка ваша думка стосовно цього? Як ви вважаєте, чи потребують мирні жінки спеціаль­ного захисту під час війни? Якого саме?
Інші категорії населення, що потребують захисту.
Чи потребує хтось ще спеціального захисту під час війни? Хто саме? Чому?
Об'єкти, які користуються захистом під час війни.
Чи є об'єкти, які, на вашу думку, не повинні бути атакованими? Які це об'єкти? Чому саме? Чи припустимо коли-небудь атакувати лікарні або інші медичні заклади?
Людська гідність.
Що означає поняття « людська гідність» під час збройного конфлікту?
5. Основні норми МГП
Активізація мислення учнів
— Які положення можна віднести до основних норм МГП?
Конвенція застерігає, що медико-санітарний склад і духовний персо­нал, яких держава тримає в полоні з метою надання допомоги військово­полоненим, не повинні вважатися військовополоненими.
Загальновизнаним принципом МГП стосовно військовополонених є те, що військовополонені перебувають під владою ворожої держави, але не окремих осіб або військових частин, що взяли їх у полон. Незалежно від відповідальності, що може бути покладена на окремих осіб, саме держава, яка тримає в полоні, відповідає за поводження з військовополо­неними.
За будь-яких обставин військовополонені мають право на повагу до їх особистості і гідності. Вони цілком зберігають свою цивільну правоздат­ність, якою користувалися під час захоплення у полон. Речі і предмети особистого користування повинні залишатися у військовополонених. Вони мають бути забезпечені необхідним одягом і медичною допомогою, питною водою і їжею у достатній кількості.
Військовополонені звільняються і репатріюються відразу ж після припинення воєнних дій.
Основою поводження з військовополоненими, наскільки це дозво­ляє воєнний час, є принципи гуманності. Так, у ст. 13 конвенції під­креслюється, що з військовополоненими слід завжди поводитися гуманно. Будь-яка незаконна дія або бездіяльність держави, що тримає в полоні, які призводять до смерті військовополоненого, або такі, що піддають здоров'я військовополоненого серйозній загрозі, забороняються і розгля­даються як серйозні порушення цієї конвенції. Зокрема, жодний військо­вополонений не може бути підданий фізичному знущанню або науковому чи медичному дослідові будь-якого характеру, що не пов'язаний з ліку­ванням військовополоненого та його інтересами.
Вимоги до держав: під час війни громадяни мають бути обов'язково поінформовані та здатні оцінити дії свого уряду і висловити своє схва­лення або несхвалення цих дій. Без такої взаємодії демократія піддається смертельній загрозі як на тривалу перспективу, так і на короткий строк. ЗМІ відіграють особливо важливу роль у часи війни, оскільки вони можуть передбачити порушення основоположних прав, у тому числі порушення гуманітарного права.
Заборонено застосування методів і засобів ведення війни, які можуть спричинити непотрібні страждання і завдати широкомасштабної, довго­тривалої і значної шкоди навколишньому середовищу (в тому числі куль­турним цінностям та ін.).
У Декларації говориться, що всі форми репресій, жорстокого і нелюд­ського поводження з жінками і дітьми — включаючи перебування у в'язниці, катування, розстріли, масові арешти, колективні покарання, руйнування житла і насильницьке вигнання з місць проживання, що здійснюється воюючими сторонами під час проведення воєнних операцій або на окупованих територіях,— вважаються злочином.
Історичне значення Женевських конвенцій полягає в тому, що вони містять у собі численні положення загального характеру, що відбивають найважливіші тенденції розвитку права збройних конфліктів у контексті реалізації положень власне міжнародного гуманітарного права. Без їх розуміння неможливо розібратися в сутності підходу світового співтова­риства до правового регулювання ведення збройних конфліктів.
Таким чином, дана Декларація, що є системною за характером, міс­тить у собі ряд положень, на яких базується і сучасне право збройних конфліктів:
а) вона покладена в основу всіх принципів права збройних конфліктів
і є фундаментом для вироблення нових норм цієї галузі міжнарод-
ного права;
б) закріплює основні ідеї, якими мають керуватися воюючі держави
і командуючі військами, дотримуючись законів і звичаїв ведення
війни;
в) заповнює прогалини в правовому регулюванні збройних конфліктів,
слугує своєрідною «правовою вуздечкою» у випадках відсутності
правових настанов у конкретних нормах міжнародного права. Слід
зазначити, що в цілому міжнародно-правове регулювання збройних
конфліктів стосується питань початку війни, її ведення, методів
і засобів, становища воюючого і мирного населення і закінчення
війни.
III. Заключна частина (3 хв)
1.   Спільне з учнями підбиття підсумків уроку відповідно до поставле­них завдань.
2.   Аргументоване оцінювання відповідей учнів та їхньої активності під час уроку.
3.   Домашнє завдання.
Конспект уроку. Бути готовими відповісти на запитання:
1)   Назвіть учасників воєнних конфліктів та їхні статуси.
2)   Розкажіть про заборонені способи ведення війни.
3)   Які ви знаєте норми МГП стосовно військовополонених, жінок, дітей?
4.Тренування елементів стройової підготовки під час прощання з учителем.



ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ № 13
з предмета «Захист Вітчизни», 10-й клас        «_______ »_____ 20   р.
Зан. 1 (теоретичне)

РОЗДІЛ 5. СТАТУТИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
Тема 5.2. Внутрішній порядок у військовій частині та її підрозділах
Завдання уроку: ознайомити учнів з укладом життя військового підрозділу; довести до учнів особливості призначення добового наряду та його склад, значення розпорядку дня в життєдіяльності військовослужбовців; формувати в учнів уміння виконувати елементи стройо­вих прийомів і руху без зброї.
Місце проведення: кабінет захисту Вітчизни, місце для шикування і тренування стройових прийомів.
Час: 45 хв.
Навчально-методичне забезпечення: наочні посібники (комплект плакатів); обладнана дошка документації чергового роти; тумбочка; пов'язка чергового роти, під­ручник «Захист Вітчизни»; Статут внутрішньої служби ЗС України, 2002; Стройовий статут ЗС України, 2002.

ХІД УРОКУ
I.   Вступна частина (до 15 хв)
1.  Прийом рапорту від в. о. ЗКВ, привітання.
2.  Перевірка наявності особового складу. Оголошення теми та завдань уроку.
3.  Стройове тренування. Шикування у дві шеренги. Рух стройовим кроком, повороти у русі: «Ліво-РУЧ» за розподілами на рахунок чотири (1 — лівою, 2 — правою з поворотом на ліво, 3 — лівою, 4 — правою і далі з початку); «Право-РУЧ» за розподілами на рахунок чотири (поворот на рахунок 1, а 2, 3, 4 — кроки прямо). Тренування загалом — повороти під час руху.
4.  Перевірка домашнього завдання.
Контрольні питання
1)   Перелічити військові звання Сухопутних військ України.
2)   Перелічити військові звання Військово-Морських сил України.
3)   Назвати категорії військових звань України.
4)   Назвати знаки розрізнення і форму одягу військовослужбовців.
5)   Визначити обов'язки рядового (матроса) у повсякденній діяль­ності.
6)   Описати порядок звернення до командира і дії після одержання наказу.
Актуалізація мислення учнів
— Чому, на ваш погляд, необхідно чітко дотримуватись правил повсяк­денної діяльності військ?
II. Основна частина (27 хв)
1. Правила розміщення й повсякденної діяльності військовослуж­бовців
Внутрішній порядок — це суворе додержання правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у підрозділі й несення служби добовим нарядом.
Розміщення військовослужбовців має забезпечувати постійну бойову готовність підрозділу і умови для життєдіяльності військ. Зброя збері­гається у спеціальній кімнаті, яка надійно зачинена й охороняється, а за необхідності забезпечує швидку її видачу.
Приміщення, які забезпечують життєдіяльність підрозділу (роти, батареї)
1)  Кімната для зберігання зброї.
2)  Кімната побутового обслуговування.
3)  Спальне приміщення (не менш ніж 4 м2 на кожного військово­службовця).
4)  Сушарка.
5)  Народознавча світлиця.
6)  Кімната для командира роти (канцелярія роти).
7)  Кімната для підготовки офіцерів до занять.
8)  Кімната для підготовки сержантів до занять.
9)  Місце (кімната) для чищення зброї.
10) Кімната для зберігання майна й особистих речей особового скла­ду підрозділу.
11) Кімната для вмивання (1 кран на 5-7 осіб).
12) Спортивний куток (кімната).
13) Місце для паління і чищення взуття.
14) Душова (1 кран на 15-20 осіб і 2 ножні ванни з проточною водою на підрозділ).
15) Туалет.
16)   Місце для збереження інвентарного майна.
Для військовослужбовців строкової служби:
    6-денний робочий тиждень за умови забезпечення постійної бойової готовності;
    створення умов для підтримання порядку і високої військової дис­ципліни;
    підвищення культурного рівня;
    проведення занять з бойової підготовки;
    забезпечення відпочинку і харчування. Розпорядок дня
1.   Підйом (о 06.00).
2.   Ранкова фізична зарядка (влітку не менше 50 хв, взимку — ЗОхв).
3.   Ранковий (обідній, вечірній) туалет, прибирання закріпленого місця, заправлення свого ліжка (до 20 хв).
4.   Ранковий огляд (молодші командири (безпосередні і прямі на­чальники) перевіряють своїх підлеглих).
5.   Сніданок (слідування у складі підрозділу до їдальні, споживан­ня їжі).
6.   Навчальні заняття (6 навчальних годин по 50 хв з перервами по 10 хв, а під час тактичних навчань, стрільб або водіння бойових машин — за окремим розподілом).
7.   Обід (слідування у складі підрозділу до їдальні, споживання їжі).
8.   Післяобідній відпочинок (не менше ЗО хв).
9.   Догляд за озброєнням і технікою (чищення і змащення зброї, обслуговування техніки у парках бойових машин тощо — до 1,5 год).
10.  Огляд хворих у медичному пункті (хворі під час ранкового огля­ду записуються у відповідну книгу і під керівництвом чергового роти супроводжуються для огляду лікарем).
11.  Прийом командирами і начальниками підлеглих з особистих та інших питань (зазвичай військові повинні звертатись до
командирів за інстанцією, але з особистих або інших важливих питань — безпосередньо).
12.  Гуманітарні і культурно-освітні, спортивно-масові заходи (до 1,5 год).
13.  Перегляд і прослуховування радіо- і телепередач.
14.  Вечірня прогулянка (у складі підрозділу з виконанням стройо­вих пісень — до 20 хв).
15.  Вечірня перевірка (за штатно-посадовим складом підрозділу з ви­голошенням військових звань і прізвищ військовослужбовців).
16.  Відбій (зазвичай о 22.00).
17.  У вихідні (святкові) та передвихідні (передсвяткові) дні військо­вослужбовцям забезпечено право на звільнення із розташування підрозділу для відпочинку (але кількість звільнених не повинна перевищувати ЗО % від загальної кількості особового складу).
18.  На сон відведено не менше 8 годин, крім часу, коли проходять військові навчання, практичні стрільби або несення служби.
2. Добовий наряд роти (батареї)
Призначений:
    для підтримання внутрішнього розпорядку;
    для охорони особового складу, озброєння, б/п, бойової та ін. техніки, приміщень і майна;
    для запобігання правопорушенням. Склад наряду:
    черговий роти;
    днювальні роти (кількість визначається командиром військової час­тини);
Озброєння наряду — багнети в піхвах.
Черговий роти призначається із числа сержантів і відповідає за:
    підтримання внутрішнього порядку в роті і виконання розпорядку дня;
    збереження зброї, боєприпасів, майна роти й особистих речей військо­вослужбовців;
    правильне несення служби днювального.
3.      Обов'язки днювального роти
1)   Днювальний роти призначається з рядового складу. Він відпові­дає за збереження зброї, боєприпасів, майна і особистих речей роти. ДР підпорядковується черговому роти.
2)   Черговий ДР несе службу всередині казарми біля вхідних дверей поблизу кімнати зберігання зброї і зобов'язаний:
    не пропускати в приміщення сторонніх осіб;
    нікуди не виходити з приміщення без дозволу ЧР;
    постійно охороняти приміщення для зберігання зброї;
    вчасно подавати команди за розпорядком дня;
    не дозволяти виносити без дозволу ЧР зброю, боєприпаси, майно і речі;
    негайно доповідати ЧР про всі випадки в роті та порушення правил взаємин між військовослужбовцями, про помічені порушення вимог пожежної безпеки;
    не дозволяти військовослужбовцям холодної пори (вночі) виходити з приміщення роздягненими;
    стежити за чистотою і порядком та вимагати від військовослужбовців дотримуватись чистоти і порядку;
    піднімати особовий склад під час підйому, а також у разі тривоги;
    стежити, щоб військовослужбовці палили, чистили одяг, взуття тільки у призначених для цього місцях (приміщеннях).
3) Черговому ДР забороняється: сидіти, знімати спорядження, роз-
стібати одяг.
Черговий днювальний у разі тривоги, стихійного лиха повинен під­няти особовий склад роти і діяти за інструкцією та виконувати розпоря­дження чергового роти.
4) Днювальний вільної зміни:
    підтримує чистоту і порядок у приміщеннях роти;
    нікуди не виходить без дозволу чергового роти;
    надає допомогу черговому роти в наведенні порядку у разі порушення взаємин між військовослужбовцями;
    залишаючись за чергового роти, виконує його обов'язки.
4. Обладнання місця для несення служби добовим нарядом
    Стенд з документацією чергового роти (інструкції черговому і дню­вальному роти на випадок тривоги та пожежі; розпорядок дня; списки військовослужбовців, які мешкають поза казармою; схема майдан­чику роти; книги видачі зброї, передачі чергувань, запису хворих і звільнених; номери телефонів пожежної команди і чергового війсь­кової частини);
    засоби оповіщення;
    засоби системи сигналізації;
    телефон;
    статути ЗС України;
    засоби гасіння пожежі.
Актуалізація мислення учнів
— Що б ви робили у ролі чергового днювального роти, якщо б вночі, коли всі сплять, сталася пожежа? (Інші задачі: тривога, прибуття сторон­ньої особи тощо.)
III. Заключна частина (3 хв)
1.   Спільне з учнями підбиття підсумків уроку відповідно до поставле­них завдань..
2.   Аргументоване оцінювання відповідей учнів, їхньої активності та дисциплінованості під час уроку.
3.   Домашнє завдання.
Підручник, конспект уроку. Бути готовими відповісти на запитання:
1)                 Які приміщення є в казармі?
2)                 Назвіть основні елементи розпорядку дня.
3)                 Охарактеризуйте призначення, склад та озброєння добового на­ряду роти.
4)                 Визначте обов'язки чергового днювального роти.
5)                 Визначте обов'язки днювального вільної зміни.
4.      Формування в учнів уміння і навичок прощатись з учителем у складі
підрозділу (взводу).






ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ №21
з предмета «Захист Вітчизни», 10-й клас 
(Зан. 1 теоретичне)


РОЗДІЛ 10. ОСНОВИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Тема 10.2. Надзвичайні ситуації
Завдання уроку: ознайомити учнів з поняттям про надзвичайну ситуацію (НС) та класифікацією НС; ви­значити вплив НС на довкілля і безпеку життєдіяльності людей.
Місце проведення: кабінет ЦО (захисту Вітчизни).
Час: 45 хв.
Навчально-методичне забезпечення: наочні посібники (комплект плакатів); підручник «Захист Вітчизни», «Положення про класифікацію надзвичайних ситуа­цій», затверджене Постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни № 1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» від 15.07.1998 р.
ХІД УРОКУ
I.   Вступна частина (до 10 хв)
1.   Перевірка учнів за списком. Оголошення теми, завдань уроку.
2.   Характеристика загальних чинників, що обумовлюють збільшення кількості НС у світі та в Україні (особливості сучасного суспільс­тва, технології виробництва, зміна кліматично-екологічних умов). Нормативно-правова база цивільного захисту (Конституція, закони України, сили і засоби ЦЗ).
Актуалізація мислення учнів
— Як ви вважаєте, які надзвичайні ситуації можуть виникнути у нашому регіоні?
II.  Основна частина (ЗО хв)
1. Причини виникнення та класифікація надзвичайних ситуацій (НС)
НС — події, за яких відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і які призводять (або можуть призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.
Загальні ознаки НС


Наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності
Заподіяння економічних збитків

Істотне погіршення стану довкілля


До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катаст­рофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти.
НС І категорії — аварії, внаслідок яких: загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб; стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небез­печних речовин за санітарно-захисну зону підприємства; збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природному середовищі більш ніж у 10 разів; поруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення.
НС II категорії — аварії, внаслідок яких: загинуло до 5 чи травмо­вано від 4 до 10 осіб; поруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, діль­ниці.
Небезпечні природні явища — події природного походження або результат перебігу природних процесів, які за своєю інтенсивністю, мас­штабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти еконо­міки та довкілля.
Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій (1998) — рівні НС:
    Загальнодержавний — на території двох та більше областей (Автоном­ної Республіки Крий, міст Києва та Севастополя), може загрожувати транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області;
    регіональний — на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), може загрожувати перенесенням на тери­торію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району;
    місцевий — коли надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потен­ційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта;
    об'єктовий — надзвичайна ситуація, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.
Види НС


техногенні


природні


соціально-політичні


воєнні


Актуалізація мислення учнів
1)   Наведіть приклади впливу НС на довкілля. Чи є шляхи упере­дження такого впливу?
2)   У чому полягає небезпека для життєдіяльності людей в умовах НС?
3)   Чи залежить рівень небезпеки НС для людей від регіону прожи­вання?
2. Стихійні лиха і правила дій людини під час стихійних лих
Стихійне лихо — це надзвичайне природне явище, що значну руй­нівну силу, завдає великої шкоди життєдіяльності населення, знищує матеріальні цінності.
Актуалізація мислення учнів
— Свідками яких стихійних лих були ви або знайомі вам люди? Опишіть свої враження.
Пожежа — це стихійне поширення вогню, що вийшов з-під конт­ролю людини. Пожежі трапляються у лісах і на торф'яниках, у житло­вих і виробничих приміщеннях, в енергетичних мережах і на транспорті. Пожежі завдають величезних матеріальних збитків і нерідко призводять до загибелі людей. Пожежі класифікують за 4-ма ступенями, відповідно до яких застосовуються ті чи інші правила і засоби боротьби з ними.
Дії населення під час пожежі. Вийти із задимленої зони швидко і під прямим кутом до напряму вітру; якщо немає можливості вийти, то слід триматися якомога ближче до рівня землі (бажано дихати через ватно-марлеву пов'язку), увійти у водойму або накритись мокрим одягом. У приміщеннях не потрібно користуватись ліфтом, якомога скоріше зали­шити будівлю, допомогти дітям і старим людям.
Повені — масштабні затоплення суходолу, коли вода у річках під­німається вище за звичайний рівень внаслідок рясних опадів, швид­кого танення снігів, утворення льодових заторів або коли вітер жене воду з боку моря в гирла річок. Якщо швидкість руху води більше 4 м/с і висота затоплення більше 2, це може призвести до загибелі людей і тва­рин. Головний чинник, який спричиняє руйнування будівель і об'єктів промисловості,— це гідравлічний удар, а також крижані скуплення й інші речі, які несе вода.
Дії населення під час повені. Перенести необхідні речі на верхні поверхи (особливо теплий одяг). Постійно подавати сигнали лиха. Пере­ходячи у плавзасіб, дотримуватися правил безпеки і не перевантажувати його. Не сідати на борт, не розгойдувати плавзасіб. Коли рятуєте людину, ураховуйте напрям течії і зберігайте спокій, а в разі рятування людини, яка не контролює свої дії, підпливайте до неї позаду і за волосся (плечі) тягніть до берега, щоб уникнути потрапляння води в легені.
Землетруси —явища, що відбуваються у певних ділянках земної кори. Потужне проявлення внутрішніх сил землі, яке спричиняє підземні поштовхи і коливання поверхні. Серії коливань — від кількох секунд до доби. Це одне із найбільш жахливих стихійних лих, що виникає зне­нацька. Інтенсивність землетрусу вимірюється за 12-бальною шкалою (ММ8К-86). Серії поштовхів в середньому тривають 5-20 с, між ними зазвичай бувають паузи до 20 с і навіть більше. На земній кулі щороку відбувається понад 100 тис. землетрусів; більшість з них призводить до загибелі тисяч людей, різноманітних руйнувань, а також виникнення техногенних катастроф та інших стихійних лих (пожежі, повені тощо).
Дії населення під час землетрусу. Коли почались перші поштовхи, без паніки негайно потрібно покинути будівлю сходами, взявши доку­менти і одяг, а на вулиці відійти подалі від будівлі на відкрите місце. У будівлі під час поштовхів не пересувайтесь, а займіть місце біля опор­ної стіни, у дверному отворі або куті. Можна сховатись під столом подалі від скла та інших падаючих важких речей. Не потрібно користуватись відкритим вогнем (свічкою), бо може статися витік газу. Слід уникати перебування під балконами, карнизами, парапетами, обірваним елект­ричним дротом. Знаходячись в автомобілі, не потрібно під час поштовхів його залишати.
Селеві потоки — це стрімкий рух з гір селю — суміші води, каміння, щебеню, піску і глини; вони затоплюють, знищують усе на своєму шляху, пересуваючись хвилями зі швидкістю до 10 м/с від декількох хвилин до кількох годин. Крутий передній фронт хвилі може бути до 15 м заввишки.
Дії населення під час селевого потоку. Негайно піднятись з дна уще­лини на висоту 50-100 м, пам'ятаючи, що каміння розлітається навколо з великою швидкістю.
Зсуви відбуваються частіше по берегах річок і водоймищ. Основною причиною їх виникнення є надлишкове насичення підземними водами глинистих порід до текучого стану, внаслідок чого вниз по схилах зсову­ються величезні маси ґрунту, а разом з ним — усі споруди.
Ураган (буря, смерч, шторм, цунамі) — це посилення вітру до 35 м/с і більше (12 балів за шкалою Бофорта). Може спровокувати інші стихійні лиха, бо виділяється потужність, яка порівнюється з вибухом надпотуж­ної ядерної бомби.
Снігові замети й обвали утворюються взимку під час снігопадів і можуть бути настільки великими, що набувають характеру стихійного лиха. У разі випадіння снігу впродовж 12 годин і коли швидкість вітру складає більше 14 м/с, замети стають дуже небезпечними. За таких обста­вин можуть бути перервані лінії електропередач, будівлі і вежі.
Дії населення під час снігових заметів і обвалів. Небезпечно відходити далеко від авто, потрібно постійно подавати сигнали лиха. Краще за все знайти укриття і перечекати, поки не завершиться снігопад.
Дії населення підчас урагану. Зайняти місце подалі від вікон у небез­печному приміщенні; вимкнути електричний струм, перекрити крани газу, води (на відкритому місці — подалі від легких будівель, закриваю­чись від уламків листами фанери, ящиками тощо, у підвалах, будівлях, але не у поруйнованих будівлях). Краще знаходитись подалі від водой­мищ, естакад, мостів, ліній електропередач, дерев, промислових об'єктів, веж. Якщо є реальною загроза смерчу, не залишайтесь в авто, краще схо­ватись на дні кювету, ями і накритись одягом, гілками.
3. Терористичні акти
Тероризм — це метод, за допомогою якого організована група або пар­тія намагається досягти своїх цілей шляхом терористичних і систематич­них насильницьких актів. Сучасні терористи дедалі частіше переходять до масового фізичного знищення невинних людей. Вони використовують такі форми дій: вибухи, підпали, угони літаків, захоплення заручників. Потрапивши у заручники до терористів, потрібно:
    не робити різких рухів, виражати незадоволення або кричати чи стог­нати;
    лягти на живіт подалі від вікон, сходів, скляних дверей і закрити голову руками;
    найменше рухатись, якщо вас поранено (або виникла кровотеча);
    рятуватись втечею;
    під час стрільби залягти за укриття (бажано капітальну споруду); авто­мобіль не є найкращим прихистком від куль або осколків, він може бути небезпечним при пожежі; у приміщенні знаходьтесь подалі від вікон і пам'ятайте про можливість рикошету куль і осколків.
Для попередження надзвичайних ситуацій терористичного похо­дження бажано бути уважним до оточуючих і завжди оцінювати обста­новку, своєчасно помічаючи незвичайні або неприродні речі (підозріла поведінка людей або незвичайний одяг, покинуті речі у людяних місцях, поява завантажених авто без номерних знаків тощо).
III. Заключна частина (5 хв)
1.    Спільне з учнями підбиття підсумків уроку відповідно до постав­лених завдань.
2.    Аргументоване оцінювання навчальних досягнень учнів і їх ак­тивності під час уроку.
3.    Домашнє завдання.
Підручник «Захист Вітчизни»; конспект уроку. Учням бути готовими: охарактеризувати стихійні лиха і розповісти правила дій під час стихій­них лих і в разі потрапляння у заручники; вміти класифікувати НС.

Немає коментарів:

Дописати коментар